Автор Washigton Post Девід Ігнатіус написав колонку про те, як технології допомагають Україні перемагати РФ у війні. Зокрема про роль комерційних супутників, які пролітаючи над Херсонщиною, надавали ЗСУ точні розвіддані. А також про системи Palantir, які можуть передбачити хід бойових дій. Редакція AIN.UA переклала його авторську статтю.
Двоє українських військових вдивляються в ноутбук, в якому зображені детальні цифрові карти поля бою в Бахмуті. На мапу накладені інші дані розвідки — більшість із них отримані з комерційних супутників.
На екрані видно усі окопи на бахмутському фронті, де російські та українські війська розділені кількома сотнями метрів. Програма показує теплові зображення вогню російської та української артилерії, або ж російський танк із літерою «Z». Його зображення, завантажив один із українських розвідників.
На разі це всього лише демонстрація для журналістів. Але в реальному бою українські офіцери могли б за допомогою цієї ж програми націлювати ракету, обирати артилерійську установку чи озброєний безпілотник для атаки на позиції, які відображені на екрані. Інші безпілотники могли б підтвердити удар, а оцінка шкоди була б передана назад у систему.
Це «дивовижна війна», де цифрові технології відіграють дуже важливу роль, через що Давид перемагає Голіафа. Українці поєднують свій мужній бойовий дух із найдосконалішим програмним забезпеченням для розвідки та управління боєм.
«Наполегливість, воля та використання новітніх технологій дають українцям вирішальну перевагу. Ми є свідками того, як війни будуть вестися і вигравати протягом багатьох років», — каже генерал Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів.
«Для нас це питання виживання», — стверджує Степан, старший український офіцер, який до війни розробляв програмне забезпечення для роздрібної компанії. Щоб зберегти конфіденційність, він зняв знаки розпізнавання підрозділу та інші позначки зі своєї форми перед тим, як продемонструвати технологію. Імена, які він і його колега використовували, не були справжніми.
Ще одна офіцер Леся теж у мирний час працювала в ІТ. Дивлячись на зображення російських загарбників у день, коли їхні безпілотники атакують цивільні об’єкти в Одесі, в неї зʼявилося бажання помсти. Дівчина сподівається, що Україна вийде з війни як технологічна держава.
Новий засіб стримання
У Києві було холодно та сніжно, коли я приїхав сюди трохи більше тижня тому. У деяких місцях зникло світло. Але в столиці було відносно спокійно. У п’ятницю на в’їзді до міста утворився затор. У суботу ввечері ресторани були настільки переповнені, що неможливо було забронювати місце в жодному.
Поки Україна йде назустріч Новому року, дух опору та стійкості помітний всюди. Блокпости здебільшого зникли. Діти граються біля трофейних російських танків на Михайлівській площі. Пари гуляють у парку над Дніпром.
Я був тут наприкінці року, щоб дослідити те, що, на мою думку, є найважливішим уроком цієї боротьби і останніх кількох десятиліть війни: мотивований партнер, як Україна, може перемогти, якщо йому нададуть унікальні технології Заходу. Армія Афганістану дала тріщину за один день, тому що їй не вистачило мотивації воювати. Але Україна — а перед нею сирійські бійці, які здолали «Ісламську державу» за допомогою США — досягла успіху, тому що у неї є і зброя, і воля.
Я зустрівся з командою Palantir у київському офісі. Зі схвалення Карпа, генерального директора, вони погодилися показати мені деякі технології компанії неподалік лінії вогню. Palantir, який розпочав своє корпоративне життя зі співпраці з ЦРУ над інструментами боротьби з тероризмом, має багато критиків. Частково це пояснюється тим, що його найбільшим спонсором із самого початку був співзасновник Пітер Тіль, успішний технологічний інвестор, який також підтримував Дональда Трампа та інших республіканців MAGA.
Критики стверджували, що державні установи зловживали потужним програмним забезпеченням Palantir для порушення конфіденційності або досягнення сумнівних цілей. Наприклад, у 2019 році The Post писав, що імміграційна та митна служби використовувала програмне забезпечення Palantir для відстеження іммігрантів без документів, що призвело до протестів деяких співробітників компанії. Активісти технічної спільноти вважали, що Palantir надто близький до уряду США і бачить надто багато.
Минулого тижня Карп відповів на критику: «Кремнієва долина критикує нас більше десяти років, але не зробила світ менш небезпечним. Ми створили програмні продукти, які зробили Америку та її союзників сильнішими — і ми пишаємося цим».
Ця державно-приватна компанія є одним із ключів до успіху України у війні. Але водночас ставить багато важливих запитань: наскільки країни повинні бути залежними від підприємців, чиї політичні погляди можуть змінитися? Ми можемо аплодувати використанню цих інструментів у «хороших» війнах, але як щодо поганих? Як щодо приватних інструментів, спрямованих проти урядів, які допомогли їх створити?
Величезне поле бою даних
Це алгоритмічна війна, як каже Карп. Використовуючи цифрову модель поля бою, командири можуть проникати в «туман війни». Застосовуючи штучний інтелект для аналізу даних датчиків, радники НАТО за межами України можуть швидко відповісти на важливі питання ведення бою: де знаходяться сили союзників? Де ворог? Яка зброя буде найбільш ефективною проти позицій противника? Потім вони можуть передавати точну інформацію про місцезнаходження ворога українським командирам на місцях. А після бою вони можуть оцінити, чи були їхні розвідувальні дані точними, і оновити систему.
Система, яку я бачив у Києві, використовує обмежений набір датчиків і інструментів штучного інтелекту. Зовнішня система, яка є у США, може безпечно обробляти секретні дані з кіберзахистом і обмеженим доступом, а потім передавати їх в Україну.
Щоб уявити як це працює, пригадайте успіхи в Херсоні. Українці мали точні розвідувальні дані про те, куди рухаються росіяни, і здатність вдарити точним дальнім вогнем. Дані про противника були оброблені НАТО з-за меж країни, а потім надіслані командирам в бою. Озброївшись цією інформацією, українці могли перейти в наступ — рухаючись, спілкуючись і швидко пристосовуючись до російських оборонних маневрів і контратак.
Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров сказав, що цей електронний ланцюг знищення був «особливо корисним під час звільнення Херсонської, Ізюмської, Харківської та Київської областей».
Що робить цю систему справді революційною, так це те, що вона збирає дані від комерційних постачальників. Використовуючи інструмент Palantir під назвою MetaConstellation, Україна та її союзники можуть бачити, які комерційні дані зараз доступні про певний бойовий простір. Доступні дані включають напрочуд широкий спектр, від традиційних оптичних зображень до радарів із синтетичною апертурою, які можуть бачити крізь хмари.
Серед компаній, що продають радарні зображення з оптичною та синтетичною апертурою, є Maxar, Airbus, ICEYE та Capella. Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США продає прості тепловізорні зображення, призначені для виявлення пожеж, але вони також можуть реєструвати артилерійські вибухи.
В Palantir кажуть, що приблизно 40 комерційних супутників пролітали над Херсонщиною за 24 годин. Зазвичай Palantir використовує менше десятка постачальників комерційних супутників, але за необхідності може розширити цей діапазон до 306. Це дозволить отримати зображення з роздільною здатністю до 3,3 метрів.
Останньою важливою ланкою в цій системі є зв’язок, який забезпечують з висоти супутники Starlink. Їх біля 2 500 на низькій навколоземній орбіті. Система, що належить компанії SpaceX Ілона Маска, дозволяє українським солдатам, які хочуть завантажувати розвідувальні дані або завантажувати цільову інформацію, робити це швидко.
У цій війні Україна має перевагу. Росіяни також намагалися створити власні електронні засоби бою, але безуспішно. Наприклад, вони прагнули використовувати комерційні супутникові дані та потокове відео з недорогих китайських дронів. Але вони мали труднощі з координацією та обміном цими даними між підрозділами. І їм не вистачає можливості підключення до масиву Starlink.
«Російська армія не гнучка», — каже Леся, український офіцер. Вона з гордістю зазначила, що кожен український батальйон їздить зі своїм розробником програмного забезпечення. Головною перевагою України є не лише бажання армії воювати, а й її технічна потужність.
Федоров, міністр цифрових технологій України, у відповіді на мої письмові запитання перерахував деякі військово-технічні системи, які Україна створила своїми силами. Сюди входить захищена система чату під назвою «єВорог», яка дозволила цивільним особам надати 453 000 звітів з початку війни, «Армія дронів» із 200 осіб, придбана у комерційних постачальників для використання в повітряній розвідці. Також система картографування поля бою під назвою Delta, яка «містить фактичні дані в режимі реального часу, тому військові можуть планувати свої дії».
«Це найбільш технологічно просунута війна в історії людства», — стверджує Федоров. «Вона дуже відрізняється від усього, що бачили раніше». І це центральний факт незвичайної драми, за якою світ спостерігає з лютого. Це тріумф людини і машини разом.
