Викинь заліковку: чи треба йти в університет, щоб стати програмістом? Відповідають молоді розробники

Спочатку ти працюєш на заліковку… а потім виходиш у реальний світ і думаєш: «Що мені тепер із цим усім робити»? Так відбувається, мабуть, з кожним другим випускником вишу, якщо він чекав диплома, щоби почати кар‘єру.

Та виявляється, що можна не йти в університет, а здобувати досвід на комерційних проектах і стати в 19 викладачем, а у 21 Senior Developer. Можна обрати гуманітарний виш, бути старостою групи й паралельно працювати програмістом, розробляючи сайти для клієнтів з Австралії. А можна зробити квантовий кар’єрний стрибок і змінити літні підпрацьовки в кальянній на розробку мобільних додатків. Це — реальні історії.

У першому матеріалі спільно зі школою OKTEN ми розповіли історії трьох світчерів — дорослих спеціалістів, які наважилися кардинально змінити фах. У другому — поговорили з трьома випускниками OKTEN, що поєднували навчання у виші з профільними курсами та розповідають, що із цього вийшло. Спойлер: вони отримали роботу ще до того, як їм виповнилося 20.

Про те, як IT-курси можуть акселерувати кар‘єру та посилити позиції на ринку праці, розповіли:

• Кирило Сафонов, який у 21 обіймає позицію Senior Frontend Developer в Evoplay
• Назар Луцик, який у 24 є Senior Software Engineer в StartupSoft
• Дарія Черкасова, яка в 19 працює junior Frontend Developer з клієнтами з усього світу

Матеріал підготовлено за підтримки OKTEN School
Що це означає?

З кальянної в розробку або програмування на мандаринах

DOU визначило, що середній вік інтерна та джуніор-спеціаліста в ІТ — 24–25 років. Переважно це молода людина, яка щойно закінчила виш, засотала рукави й почала вчитися працювати. Після університету не можна стати одразу мідлом чи отримати керівну посаду. Усі починають із початку.

За даними Світового банку, Львівську політехніку вважають одним із найкращих вишів для навчання програмуванню. Принаймні у 2020 році вона входила в топ-3 ВНЗ за кількістю випускників ІТ-спеціальностей. Більше спеціалістів випускала тільки Київська політехніка.

Кирило Сафонов — випускник саме цього вишу. У свої 21 він лише готується до захисту диплома за спеціальністю «Кібербезпека», а водночас обіймає посаду Senior Frontend Developer в Evoplay. Він почав свій шлях в ІТ на 2-му курсі, коли йому було трохи більше 18. Влітку 2020 він повернувся з рідного Херсону, де підпрацьовував у кальянній, і вирішив знайти роботу за спеціальністю.

«Після першого курсу я зрозумів, що мне вже досить сидіти в університеті та гаяти час — пора заробляти гроші. Я одразу почав шукати курси програмування, адже на університетські знання особливо не розраховував. Пам’ятаю, як нам пояснювали програмування на мандаринах. Я тоді подумав: «Що відбувається? Де практика?»

Кирилу вдалося потрапити в OKTEN на курс з Full-Stack Development. Програма була практичною — нічого зайвого, тільки те, що потрібно на ринку. За 5 місяців навчання він дізнався набагато більше ніж в університеті, розібрався з актуальними технологіями та інструментами для розробки. Важливу роль у цьому зіграла підтримка менторів. До того ж знання з курсів виходили далеко за рамки програми в універі, тому робити домашні завдання було ще легше. А зважаючи на те, що на курсі ще була змога займатися профільною англійською, підготовка до професії виявилася повноцінною та комплексною.

Як тільки йому запропонували першу роботу, Кирило хотів кинути універ, але погодився з батьками на компроміс.

«Ми вели багато дискусій, але я пообіцяв, що довчуся, щоб отримати папірець. Досі жодного разу в жодній компанії в мене не питали диплом. Головне в цій сфері — комерційний досвід, критичне мислення, вміння розв’язувати завдання і прагнення розвитку», — каже Кирило.

І якщо його однокурсники починали працювати на 3–4 курсі, то Кирило робив кар’єру ще задовго до написання диплома. Нині програміст проводить співбесіди з джуніорами його ж віку, а то і старше. Він радить йти на будь-якому роботу за професією і бути наполегливим і багато працювати. Бо теорія без практики нічого не значить.

«На старті ви можете отримувати доларів 400. У кальянній можна заробляти значно більше, але краще дивитися на перспективу. В ІТ завжди є куди рухатись», — каже Кирило.

Увійти в ІТ в 16: бізнес-логіка та коледж, де ти сам на сам

Повна вища освіта — це не те щоб необхідність. Тільки якщо вас не цікавить академічна кар’єра або ви не лікар-травматолог тощо. Працедавцю у сфері технологій важливі ваші скіли.

Для порівняння, у США 60 % програмістів мають ступінь бакалавра. На відміну від України, у штатах існує взаємозв’язок між науковим ступенем та зарплатнею. Наприклад, спеціаліст із дипломом магістра отримає приблизно $75 000 на рік, тоді як після коледжу твій максимум — $66 000.

В Україні ж стрімко розвивається неформальна освіта, адже державні університети не завжди встигають за новими розробками. Курси програмування, згідно з дослідженнями Асоціації IT-Ukraine, готують 10 000–12 000 нових ІТ-фахівців на рік. За прогнозами Асоціації, у найближчі роки їх кількість зросте до 20 000–25 000.

Назару Луцику 24 і сьогодні він обіймає посаду Senior Software Engineer в StartupSoft. Він увійшов в ІТ тоді, коли більшість дітей ще скоріше обирають собі колір портфеля, аніж професію — в 16 років. Складно знайти мову програмування, у якій би він не розібрався і задачу, з якою не впорався. За вісім років у цій сфері він створював високонавантажені платформи, працював зі стартап-банком із Кайманових островів та був ментором у школі програмування OKTEN ще до повноліття. При цьому Назар не має вищої освіти — він закінчив тільки коледж і курси програмування.

«Я вступив у коледж при Політехніці, жив у маленькій кімнатці гуртожитку на 5 людей і цікавився mobile-розробкою. Пам’ятаю, що пропустив вступне заняття з програмування і прийшов на друге. Коли я попросив викладача допомогти розібратися, мені відповіли щось типу «А треба на пари ходити». Тоді я зрозумів, що розраховувати можу лише на себе — ніхто мені не допоможе. Тоді я почав займатися самоосвітою», — розповідає Назар.

Він читав усе, що попаде під руку — документацію, стаття, алгоритми. Дивився навчальні відео на YouTube. Але цього було мало. Потрібен був ментор, і саме за цим хлопець пішов на курси.

«Перед тим, як записатись на курси, я порівняв багато ІТ-шкіл. В ОКТЕN мені сподобалася навчальна програма, зокрема її структура та зміст. Можливість безоплатно повторно пройти курс додавала впевненості, тому що у всіх у житті бувають непередбачувані обставини, а «повторка» — це запасний парашут, що може й не знадобитися, але з ним спокійніше стрибати у світ ІТ. Після того, як я закінчив курс Web-розробки, отримав свою першу роботу саме в OKTEN — працював над сайтом, розробляв CRM-систему», — каже Назар.

Назар не ходив на пари в коледжі, просто працював та іноді здавав якісь роботи. Це було не так уже і складно. Але після коледжу він вирішив вступити в Політехніку. Його вистачило на семестр. Далі він забрав документи та продовжив працювати. Майже 2 роки в EPAM та стільки ж викладачем програмування. Створення високонавантажених платформ для бізнесу, банків, спорту. Робота давала йому набагато більше знань і умінь.

Головним ключем до успіху Назар вважає розуміння бізнес-логіки ІТ-сфери. Адже просто писати код не достатньо. Саме такі знання отримуєш на великих проектах. За свої 8 років Назар долучився до розробки 6 продуктів і кожен — це окремий всесвіт зі своїми тонкощами.

«Чи колись мене дискримінували через вік? Адже я пішов в ІТ ще до повноліття. Без вищої освіти. На роботі — ні, усі HR були вражені моїми знаннями. Коли я був ментором у школі — зустрічав недовіру більш дорослих студентів. Та після першого заняття вона зникала. Тому вік — це не проблема», — виснує розробник.

Без математики: програмістка з гуманітарного ВНЗ

Даша Черкасова — 19-річна студентка Львівської Політехніки за спеціальністю «Соціальна робота». Перспектива, яка очікувала Дашу після випуску — це робота в ЦНАП з окладом у 5000 грн. Одного разу вона сиділа на парі в аудиторії програмістів і помітила на дошці завдання. Замість того, щоб слухати викладачку, Даша почала розв’язувати рівняння та зрозуміла, що хоче займатися технічними завданнями. Їй бракувало конкретики. Головна мотивація Даші — постійний розвиток.

Знайомі розробники дівчини, які працювали в Intelias, порадили їй спробувати себе у фронтенд-дизайні. Дівчина ще в школі займалася малюванням, тому ідея видалась їй цікавою. Далі знайшла школу програмування і таємно від батьків оплатила собі курси, збрехавши, що вони безкоштовні. Даша мала заощадження, бо підпрацьовувала інтерв’юеркою для соцдосліджень, а також як староста потоку мала підвищену стипендію.

Найбільше на курсах їй сподобалась чіткість викладення матеріалу — вона відчула, що вклала свої гроші в прикладне практичне навчання. Курси дали їй можливість швидко почати працювати, бо навчання зайняло менше півроку.

«Я почала працювали ще коли навчання було віддалене, але минулої осені ми повернулися в офлайн. Я скрізь носила із собою важкий ноутбук і працювала на парах, а коли була повітряна тривога, доводилось йти в підвал. Найбільше мене хвилювало, що в сховищі не ловив інтернет і я не можу працювати!» — жаліється Даша.

Наразі Даша strong junior Frontend Developer і серед її клієнтів замовники з Австралії, Європи та США. Добра пам’ять та вміння комунікувати, на думку Даші, допомагає їй успішно поєднувати освіту й роботу.

«Чи потрібна для програмування математика? Насправді ні. Я як фронтенд-розробниця дуже рідко використовую якісь формули й рівняння. А якщо вони мені потрібні — просто гуглю»,- каже дівчина.

Якби Даша ще раз могла обрати університет, вона б вступила сюди ж, на соціальну роботу. Адже гуманітарна освіта розвиває мислення, спілкування та загальнолюдські навички. На питання, чому вона б не обрала технічний виш, Даша відповідає, що не бачить сенсу 4 роки вчити технічні науки, коли можна отримати якісну, актуальну освіту в перспективному напрямку на курсах за 5–6 місяців, перейняти досвід у практиків галузі, отримати глибоке розуміння процесів розробки і йти працювати.

Окрім програми самого курсу, актуальних знань та розбору кожного домашнього завдання з менторами, у Дар’ї в пакеті ще в подарунок йшов додатковий курс, тому підвищити кваліфікацію або вивчити другу мову дівчина могла в будь-який зручний момент.