Українська ІТ-індустрія налічує приблизно 2300 компаній, у яких сьогодні працює понад 346 000 ІТ-фахівців. З них найманих працівників — 58 000, гіг-спеціалістів — 23 000, а кількість активних фізичних осіб-підприємців — фрилансерів (далі — ФОП) — 265 000. Усі ці 265 тис. фахівців обрали спрощену систему оподаткування (далі — ССО). Тому виникає закономірне запитання: що їх чекає, якщо вдвічі підвищити оподаткування?

Над цим в авторській колонці для AIN.UA роздумує Єфрем Лащук, кандидат юридичних наук, доцент, асоційований експерт CASE Україна.

На мою думку, збільшення податкового навантаження на бізнес під час війни є неприпустимим, оскільки створює численні ризики, наприклад перехід «у тінь» або в іншу юрисдикцію. Якщо запропоновану модель реформування ССО почнуть впроваджуватися вже сьогодні, то наша держава взагалі може втратити інвестиційну привабливість, а в умовах війни — це знищення української ІТ-індустрії. 

Україна ризикує втратити єдину конкурентну перевагу, завдяки якій останні роки зростали інноваційні галузі економіки — молодих кваліфікованих і досвідчених фахівців.

Проаналізуймо статистику щодо розвитку IT-галузі та її людський капітал. Попри зростання в попередні роки, з початком повномасштабної війни експорт IT-послуг поступово зменшується. Згідно з даними Національного банку України, у 2023 році ІТ-індустрія принесла в українську економіку $6,7 млрд завдяки експорту своїх послуг. Це на 8,5%, або на $622 млн, менше за показник 2022 року. Таке падіння не в останню чергу повʼязане із втратою трудових ресурсів і релокацією компаній за кордон, в інші юрисдикції.

Основним виробничим капіталом для ІТ-компаній є не фінансовий (ресурсний), а саме трудовий — ІТ-спеціалісти, які власне і створюють для них продукт високої доданої вартості. У контексті зазначеного розглянемо такі дані:

  • найбільше в Україні IT-фахівців у віковій категорії від 26 до 35 років, і лише третина з них — жінки (тобто переважна більшість, задіяних у створенні програмної продукції, — це молоді чоловіки — приватні підприємці — з вищою технічною освітою, а отже, з дефіцитною військово-обліковою спеціальністю, яких або вже мобілізували, або вони чекають своєї черги);
  • шляхом залучення до виконання робіт/надання послуг лише одного IT-фахівця, бізнес утворює (або зберігає) до трьох робочих місць у цій та інших галузях економіки;
  • станом на 2023 рік медіана доходу ІТ-спеціалістів в Україні становить близько $2630.
  • у 2023 році спостерігалося збільшення кількості українських ІТ-спеціалістів за кордоном — на 20%, а більш ніж 14% фахівців планують там легалізуватися. Зараз їхня кількість сягає 65 000, на противагу 55–57 000 у 2022 році. 

Про що кажуть наведені дані? Вони вказують на те, що ІТ-індустрія в Україні розвивається передусім завдяки молодим талантам, які є переважно приватними підприємцями й нині порівняно непогано заробляють. Тому щонайменший тиск на них із боку влади, обмеження їх прав чи можливостей спокійно заробляти в Україні спонукає цих людей шукати долі в інших країнах. Таким чином, подальший розвиток в Україні ІТ-індустрії повністю залежить від обізнаності в цих питаннях політиків і чиновників, їх мудрості та далекоглядності.

Що пропонує айтівцям Національна стратегія доходів

Національна стратегія доходів, що була розроблена Міністерством фінансів України та схвалена розпорядженням Уряду від 27 грудня 2023 р. № 1218-р, обіцяє до 2030 року реформувати спрощену систему оподаткування (далі — ССО), звузивши сферу її застосування та збільшивши ефективні ставки податків до рівня загального режиму з одночасним ускладненням процедур дотримання податкового законодавства.

Отже, очікуємо на такі зміни:

  1. З 2027 року юридичні особи не зможуть застосовувати ССО.
  2. Упродовж 2024–2026 років ставка єдиного податку для юридичних осіб на третій групі буде поступово збільшуватися до 18%, залежно від обсягу прибутку до оподаткування. 
  3. Друга та третя групи єдиного податку для ФОП будуть об’єднані в одну групу, яка повинна буде сплачувати податок від обсягу отриманого доходу в діапазоні 3 –17 % (польська модель оподаткування). Водночас новостворена група втрачає фіксованість податку (на відсоток із доходу).
  4. Обов’язок для ФОП на ССО вести облік і документально підтверджувати походження всіх товарів.
  5. Перша група платників єдиного податку буде звужена коштом виключення з неї так званих високомаржинальних видів діяльності, а замість фіксованого податку цю групу переведуть на податок з обороту.
  6. Тотальна фіскалізація — касові апарати (тобто реєстратори розрахункових операцій) будуть обов’язковими для всіх.
  7. Обов’язкова реєстрація платниками ПДВ по досягненню ліміту в 1 млн грн річного обороту, з обов’язком подавати стандартний аудиторський файл, що означатиме необхідність ведення повного бухгалтерського обліку із залученням бухгалтера.

Як вплине реформа ССО на український ІТ-бізнес

Найбільше занепокоєння в ІТ-бізнесу викликає різке підвищення оподаткування. Якщо сьогодні ІТ-бізнес на третій групі сплачує 5% єдиного податку, то протягом наступних років ставка єдиного податку для юридичних осіб на третій групі буде поступово збільшуватися до 18%. Те саме стосується і ФОП, ставки для яких планують диференціювати за польською моделлю. Остання передбачає ставки податку від 2% до 17%. ІТ-фахівці в Польщі сплачують податок за ставкою 12%. Слід також враховувати, що в галузі IT свою діяльність здійснюють не лише технічні спеціалісти, а й бухгалтери, юристи, бізнес-аналітики й консультанти, а також фахівці суміжних галузей: для них ставки податку будуть суттєво вищі — до 17%. Отже, для ІТ-індустрії оподаткування зросте більш ніж удвічі.

У більш розвинених країнах ставки податків або дещо перевищують 5%, або значно менші. Однак загалом більш заможні та краще керовані країни можуть собі дозволити більші податки, оскільки вони здатні краще боротися з тінізацією, мають розвинені інституції високої якості, що вже саме по собі сприяє розвитку економіки і, таким чином, дозволяє підвищувати ставки податків. 

Україна наразі має зовсім іншу економічну та політичну ситуацію: триває війна, корупція не подолана, судовій і правоохоронній системі ніхто не довіряє (навіть сама влада, яка й намагається створити окремі від загальної системи антикорупційні органи та суд), реформа контролювальних і правоохоронних органів не проведена. Усе це має наслідок: численні зловживання, порушення прав людини, тиск на бізнес, «маски-шоу», ставлення до будь-якого бізнесу з позиції презумпції вини платника податків. Тому порівнювати нашу країну з іншими країнами Європи не можна, як і небезпечно сліпо копіювати системи оподаткування інших держав.

Фахівці аналітичних центрів спільно з CASE-Україна, за підтримки ІСАР «Єднання» провели детальний аналіз Національної стратегії доходів і зазначають, що Міністерство фінансів намагається передбачити сучасні європейські інструменти та практики, не маючи головного — європейського верховенства права, європейської якості державного управління, європейського низького рівня корупції в державних органах. Україна потребує простої та справедливої податкової системи, викорінення практики презумпції вини в податковому та митному адмініструванні, що створить комфортне середовище для швидкого відновлення економіки без перевірок, корупції та втручання в бізнес.

Якщо Міністерство фінансів своїм завданням поставило наповнення бюджету, то ця мета навряд чи буде досягнута, принаймні коштом ІТ. Станом на початок січня 2024 року ІТ-індустрією сплачено загалом $982,6 млн податків. З них юридичними особами — $492,3 млн, ФОПами — $490,3 млн. Цих коштів державний і місцеві бюджети можуть не дочекатись через анонсоване Національною стратегією доходів суттєве збільшення оподаткування, а також додаткове операційне навантаження та посилення фіскалізації, оскільки вони матимуть як наслідок:

  • релокацію бізнесу задля зменшення податкового навантаження;
  • зарплату в конвертах;
  • скорочення персоналу компаній і незалежних підрядників (і взагалі, це може закінчитися втратою 2,2 млн легальних робочих місць у мікробізнесі);
  • відмову фахівців від офіційного працевлаштування;
  • суттєве збільшення витрат бізнесу на покриття різниці в оплаті праці працівникам та/або зменшення доходу фрилансерам за контрактами (залежно від побудованої системи взаємодії між ними);
  • зростання вартості всіх послуг IT-компаній, щоби покрити збитки від підняття податкових ставок і запровадження нових адміністративних процедур;
  • відтік іноземних інвестицій (зокрема, закриття R&D центрів). Якщо витрати іноземних компаній на спеціалістів в Україні виростуть або зрівняються із сусідніми країнами, то це призведе до пошуку фахівців із більш дешевих і безпечних локацій.

Варто мати на увазі, що не лише Україна прагне отримати частку зі світового «IT-пирога», тому мільярди доларів надходжень від експорту виграються шляхом жорсткої конкурентної боротьби на світових ринках. Головний актив гравців ІТ-бізнесу — їхній трудовий капітал із досить високим рівнем кваліфікації, тому головним ризиком розвитку індустрії залишається трудова міграція до країн Західної Європи та США. 

Фактично єдиною реальною конкурентною перевагою в країні з війною, що триває вже 10 років, високим рівнем корупції та низьким рівнем якості життя залишається ССО (а саме — третя група), яку використовують близько 90% IT-професіоналів в Україні та яка фактично протидіє спеціальним податковим режимам для креативних професій у країнах-конкурентах (Польща, Румунія, Болгарія, Індія, країни Латинської Америки тощо).

Отже, Національна стратегія доходів на 2024–2030 роки містить у собі значні ризики, документ готувався без обговорення з громадськістю, бізнесом та аналітиками.

Автор: Єфрем Лащук, кандидат юридичних наук, доцент, асоційований експерт CASE Україна