Вчора стало відомо, що підводний апарат «Титан», на якому декілька мільйонерів та мільярдерів планували здійснити підводну подорож на легендарний «Титанік», потрапив в аварію. Внаслідок чого увесь екіпаж загинув. Розслідування причин зможуть провести після того, як уламки батискафа вдасться підняти на поверхню.
AIN.UA зібрав найцікавіші факти про «Титан», його власника Стоктона Раша та комерційні подорожі на «Титанік», які почалися задовго до цього – через порожню цікавість багатіїв та, звісно, жадібність.
Що відомо про аварію на «Титані»
Підводний апарат компанії OceanGate Expeditions «Титан» почав спуск у неділю, 18 червня, щоб дослідити уламки легендарного «Титаніка», розташовані приблизно на 3 800 метрів нижче рівня моря в північній частині Атлантичного океану.
На борту перебували пʼятеро людей:
- генеральний директор OceanGate Expeditions Стоктон Раш (статки приблизно $1,5 млн),
- британський бізнесмен Геміш Гардінг (статки приблизно $125 млрд),
- британсько-пакистанський бізнесмен Шахзада Давуд (статки приблизно $8 млрд) і його син Сулейман,
- колишній французький водолаз Поль-Анрі Наржеоле.
За квитки пасажири заплатили по $250 000.
Вже о четвертій ранку того ж дня «Титан» зник з радарів.
У четвер, 22 червня, контрадмірал берегової охорони США Джон Могер повідомив, що «Титан» зазнав «катастрофічного вибуху», внаслідок чого загинули вся команда. Дистанційно керований апарат виявив хвостовий конус «Титана» приблизно на відстані 500 метрів від носа затонулого корабля. Берегова охорона США виявила 5 великих фрагментів субмарини, зокрема два шматки корпусу підводного човна.
Як повідомляє ВВС, військово-морські сили США виявили «акустичну аномалію, схожу на вибух» лише через кілька годин після того, як «Титан» почав занурення в неділю. Звук вибуху вловила таємна система гідролокаторів далекого радіусу дії ВМС, яка почала діяти ще з часів холодної війни.
Коли точно стався вибух на «Титані», невідомо. Розташування уламків і час останнього зв’язку «Титана» з материнським кораблем дозволяють припустити, що аварія сталася ближче до кінця спуску у неділю.
OceanGate вже оголосила про загибель усіх 5 членів екіпажу. За словами колишнього лікаря ВМС США, екіпаж на борту, вочевидь, загинув миттєво. Пасажири не встигли зрозуміти, що виникла проблема. Тіла наразі не знайшли.
Це не перша експедиція до затонулого «Титаніка»
Ідея підняти «Титанік» зародилася одразу ж після його загибелі, але це була задача з безмежною кількістю «зірочок». По-перше, на той час дістати корабель було неможливо – необхідні для цього технології були відсутні. По-друге, його спочатку треба було знайти.
Першу спробу зробив техаський нафтовий магнат Джек Грімм. Його експедиція почалась у 1980 році, в її основі лежала ідея використання гідроакустичної апаратури, яку спускали під воду і буксирували за судном. Але в ході цієї та двох наступних експедицій «Титанік» виявити не вдалося.
Успіху в пошуках «Титаніка» вдалося досягти у 1985 році. Експедицією керував очільник лабораторії глибоководних досліджень океанографічного інституту в штаті Массачусетс Роберт Баллард. Пошук виконували за допомогою батискафу «Елвін» та безпілотних глибоководних апаратів «Ясон» та «Арго», обладнаних акустичними системи та відеокамерами. 1 вересня о 0:48 до об’єктивів відеокамер, встановлених на «Арго», потрапив котел «Титаніка», невдовзі було виявлено носову частину, яка розташовувалась на відстані 600 м від корми. До цього вважалося, що «Титанік» затонув цілим.
Першим батискафом з людьми, який відвідав «Титанік» у 1986 році, став «Елвін», який на той момент служив трохи більше 20 років. Титановий корпус дозволяв «Елвіну» занурюватися на глибину до 4500 метрів, маючи на борту трьох людей – двох вчених і пілота. На глибині «Елвін» міг протриматися до 10 годин.
У 1987-му на «Титанік» продовжили подорожувати з використанням нової 8-метрової французької субмарини Nautile, зробленої переважно з титану. Вона поміщала в собі максимум три особи і була розрахована для занурень на глибину до 6 км. Nautile могла перебувати під водою 8 год, з яких 6 можна було працювати на дні океану.
Як розповідається в популярному Twitter-треді про подорожі на «Титанік», саме з цього почалась епоха полювання за скарбами, що поховав на собі потоплений лайнер.
Скарби «Титаніка» замаюють на океанське дно
У 1987 році відбулася перша комерційна експедиція саме з метою підняти якнайбільше артефактів на продаж. ЇЇ профінансували бізнесменами Швейцарії і США. За 32 занурення мінісубмарини та експедиційне судно «Сюруа» підняли сотні предметів, деякі з яких склали колекції музеїв, але переважна більшість була продана з аукціонів.
Як розповідає в своїй роботі український історик Роман Додонов, невдовзі з французами об’єднався колишній торговець автомобілями, мільйонер з Коннектикуту Джордж Туллок.
Починаючи з 1987 року Туллок декілька разів фінансував експедиції в Атлантику. Відомо, що одна з них обійшлась у $20 млн. В результаті з «Титаніка» на поверхню було піднято понад 5000 реліквій.
Туллок заснував фірму RMS Titanic Incorporated, яка за рішенням суду США отримала ексклюзивне право на продаж музеям артефактів з загиблого лайнера. Всупереч умовам ліцензії, RMS Titanic Incorporated вів торгівлю реліквіями не лише з музеями, але і з приватними колекціонерами. У газетах навіть з’явились оголошення про те, що всі охочі мають можливість придбати шматочок вугілля з «Титаніка» ($25 за шматок + $4,95 доставка).
Вугілля продавалося в музейній упаковці з плексигласу з бронзовою табличкою, що пояснювала походження цього вугілля. Сувенір супроводжувався сертифікатом, що засвідчує автентичність предмету.
Росіяни і Кемерон
У 1991 на «Титанік» спорядили радянську (а потім – російську) підводну експедицію, яка проводилась з допомогою дослідницького судна «Академік Мстіслав Келдиш» і двома глибоководними апаратами «Мір-1» та «Мір-2», спроектованими фінськими інженерами з компанії Rauma-Repola на замовлення Радянського Союзу.
Сфери для екіпажу в «Мірах» зроблені з мартенситностаріючої сталі. Це безвуглецева сталь, в основі якої є залізо, леговане нікелем, кобальтом, титаном, хромом для підвищення міцності.
В 19-денній експедиції брали участь представники канадської фірми IMAX, американської фірми OCEAN IMAGE і Національного географічного товариства США. Разом з росіянами, їм вдалося здобути унікальні відеокадри «Титаніка», які зацікавили режисера і дослідника Джеймса Кемерона.
У 1995 році Камерон з командою голлівудських кінематографістів і тих самих «Мирів» організував експедицію, результати якої пізніше увійдуть в основу легендарного фільму, що здобув 11 нагород «Оскар».
Комерційні експедиції знищують «Титанік»
У 2004 році Роберт Баллард організував нову експедицію до «Титаніка» і виявив, що за 19 років його корпус був серйозно пошкоджений шукачами скарбів. Велика частина палуби і щогли впали, оголивши внутрішні приміщення лайнеру. Вчені змогли роздивитися такі деталі, як взуття, фарфоровий посуд і меблі, а також стало можливо побачити каюту капітана «Титаніка» Сміта, включаючи його ванну.
Ймовірно, все це хотіли на власні очі побачити пасажири «Титану», які заплатили по $250 000 за можливість потрапити на океанське дно.
Що відомо про «Титан» і чому він зазнав краху
OceanGate — це приватна американська компанія, яка надає підводні апарати з екіпажем для потреб промисловості, наукових досліджень і пошуків. Стоктон Раш заснував компанію у 2009 році, а у 2021-му OceanGate почала брати платоспроможних клієнтів на екскурсії до уламків «Титаніка» на своєму підводному апараті Titan.
Titan має розміри 670 см × 280 см × 250 см і важить 9525 кг з максимальним корисним навантаженням 685 кг. Він рухається зі швидкістю до 3 вузлів (5,6 км/год) з використанням чотирьох електричних двигунів, два з яких розташовано горизонтально та два вертикально. Судно містить достатню кількість кисню, щоб забезпечити екіпаж на 96 годин. Максимальна глибина, на яку, згідно OceanGate, міг зануритися «Титан» – 4000 метрів і працювати до 10 годин.
У батискафі немає вікон, лише круглий ілюмінатор діаметром близько 50 сантиметрів, призначений для огляду рештків «Титаніка». Салон «Титану» розрахований на п’ять осіб – пілота і 4 пасажирів. У ньому немає сидінь – пасажири сидять на підлозі, притулившись спиною до стін. У пасажирів немає із собою запасу їжі та води. Замість туалету у батискафі обладнано невелику санітарну зону в хвості судна, за шторкою.
У «Титана» з самого початку були проблеми з безпекою. Справа в тому, що вуглецеве волокно має властивість зношуватися, тож найвищу міцність субмарина має лише при першому зануренні. З кожним наступним вона падає.
У 2018 році Раш самостійно здійснив випробування «Титану», занурившись на глибину 4000 метрів. Після завершення цих випробувань у січні 2020 року корпус «Титана» почав демонструвати ознаки циклічної втоми, тому максимальну глибину для апарату було знижено до 3000 м. Композитний циліндричний корпус відремонтували до перших подорожей на «Титанік».
«Титан» не мав відповідних сертифікацій безпеки, і, як повідомляв колишній технологічний оглядач New York Times Девід Пог, який приєднався до однієї з експедицій OceanGate на «Титанік» – перед посадкою на борт він підписав документ, яким погоджувався з тим, що «Титан» був «експериментальним судном, яке не було «схвалено» чи сертифікований будь-яким регуляторним органом, і може призвести до фізичних ушкоджень, емоційної травми або смерті».
Все це не завадило компанії провести декілька експедицій і заробити на них, адже занурення здійснювалося в нейтральних водах, на які не поширюється юрисдиція США. За даними OceanGate, до катастрофи 28 осіб відвідали «Титанік» на «Титані» в 2022 році, 21 з яких заплатили за свої квитки. Загалом OceanGate здійснив шість занурень до «Титаніка» у 2021 році та сім у 2022 році.
Безпека – не марні витрати
На запитання, чому «Титан» не сертифікований відповідним чином, засновник OceanGate лиш відмахувався. Мовляв, на всі процедури підуть роки, то навіщо зволікати та витрачати час на формальності, якщо можна досліджувати глибини вже зараз?
«У певний момент безпека стає просто марними витратами, — сказав Стоктон в інтервʼю Погу в минулому році. – Якщо ви хочете бути в безпеці – не вставайте з ліжка. Не сідайте в машину. Нічого не робіть».
Ця фраза вже стала найбільш тиражованою у контексті історії «Титана». Інколи те, що здається формальністю, може вберегти життя. Тож не варто плутати ризик – з недбалістю.
