«Виклик — показати світу, що в Україні надійно розміщувати замовлення», – Андрій Оксенюк, CFO Ciklum

Редактор AIN.UA зустрівся з Андрієм Оксенюком, CFO Ciklum, щоб розпитати, як справи у компанії на цей момент. Поговорили про все: що по команді, як пройшли минулу зиму і як готуються до теперішньої, що там з тимчасовим виїздом та бронюванням.

Давайте почнемо із цифр. Скільки людей у Ciklum зараз?

Глобально нас понад 4000 людей.

Якщо ми говоримо тільки про Україну — це ±2650.

До початку повномасштабного вторгнення в Україні було понад 3000 людей. Але ми мали BCP (business continuity plan) і завчасно попереджали наших колег про можливу ескалацію. У цей план також входила мотивація наших спеціалістів завчасно переміщатися на захід України, і зокрема за кордон. Тому зменшення числа людей в Україні закономірне.

З 24 лютого вже почався масова евакуація, Ciklum допоміг більш як 4000 людей: це наші колеги та їхні сімʼї. За 2022 рік компанія витратила на підтримку Сіклумерів близько $4,5 млн. Основна допомога була надана в перші шість місяців після початку повномасштабної війни.

Саме через евакуацію та виїзд наша команда в Україні зменшилась.

Десь останні пів року йде практика, що людей, які виїхали з України через безпекові питання, просять повертатися назад до України і працювати звідси. Чи є такі правила у вас?

У нас такого правила немає, всі спеціалісти вирішують за себе. Хтось залишається у Європі й може підписати контракт із нашими представництвами в інших країнах. Якісь проєкти закінчуються, і ми змушені прощатись із людьми. Хтось продовжує працювати віддалено. Усе залежить від проєктів, від того, як працюють команди на них.

Якщо людина хоче повернутись в умовний Харків, Одесу чи Запоріжжя — у компанії є якісь обмеження?

Почнемо з того, що із часів ковіду в нас гібридний режим роботи і необхідності ходити в офіс немає. Головне — виконувати задачі. Це, до речі, допомогло компанії не провалити роботу з клієнтами в перші тижні після 24 лютого, коли всі, будучи розрізнені по Україні та Європі, продовжили роботу. Втім, гібридний режим не передбачає заборону на повернення до рідного міста.

Водночас ми прямо вказуємо нашим колегам, що в Україні є області, які відповідно до рівня ризику класифікуються як червоні та жовтні. Зелених в Україні немає — навіть в західних областях відносно безпечно. Якщо людина е прагне повернутись у будь-яке місце — це її вибір, ми не будемо розривати контракт через таке. Якщо людина почуває себе в безпеці та виконує свої обовʼязки — ми задоволені.

До того ж, ми намагаємось долучатися та допомагати там, де можемо. Наприклад, у містах, де є наші команди, хоча б кілька десятків людей, ми можемо організувати коворкінг, хаби, кімнати в готелях, щоб спеціалісти мали доступ до необхідної інфраструктури. Коли почалися блекаути, це сильно допомогло. Компанії ж це коштувало приблизно $500 000 додаткових витрат.

Цього року до подібного готуєтесь?

Авжеж. У містах, де є наші великі офіси, як тут у Києві, із цим легше. Уся необхідна інфраструктура для таких, як ми їх самі називаємо «осередків нормальності» вже готова. В інших містах, де є концентрація наших колег, ми готуємо міні-хаби, де завжди в доступності інтернет, електрика, вода тощо.

Також наприкінці літа ми провели дзвінок з усією командою, щоб нагадати, що попереду, ймовірно, важка зима й до неї потрібно підготуватися та мати власні BCP-плани. Зарядні станції, інтернет, продукти й так далі. Завдяки досвіду минулої зими багатьом буде емоційно легше цього року, але розслаблятися не варто.

Сама компанія почала готуватися до потенційних блекаутів ще влітку. Ми проаналізували наш минулий досвід, доповнили його та підготувались до можливих негараздів.

На ринку говорили, що блекаути більш негативно вплинули на бажання іноземних клієнтів працювати з Україною, навіть ніж старт повномасштабної війни.

З нашого досвіду — в обох випадках клієнти досить швидко звикли.

Після 24 лютого команди оперативно зібрались, організувались і почали працювати не менше, а подекуди навіть більше. Уже в середині березня команди вийшли на довоєнні показники продуктивності.

У листопаді 2022, коли почались масові відключення світла, вплив, звісно, був значний: раніше ніхто не думав, що електрики може не бути так довго. І, звісно ж, звʼязок став найбільшим викликом для всіх.

Та в обох випадках був знайдений вихід. Взимку люди почали активно ходити в офіси, де були звʼязок і світло, тож робочі процеси вирівнялись. Клієнти звикли й отримали те, за чим прийшли, — результат.

Як зараз залученням нових клієнтів?

Я думаю, не секрет, що зараз із цим не просто. Але не можна дивитися на Україну лише як на країну, де йде війна. Відкриваєте міжнародні медіа й бачите чимало новин про проблеми в економіках усього світу. Це, очевидно, впливає на компанії та їхню готовність інвестувати в нові розробки. І це стосується не лише України. Війна є одним із факторів, чому на цей регіон дивляться обережно, але не  єдиним.

Так, на початку року , клієнти з пересторогою дивилися на майбутнє. Втім, останнім часом ми бачимо покращення ситуації. По-перше, клієнти, які планували залишити українську локацію, змінили свою думку й готові далі тут працювати. По-друге, клієнти, які раніше були готові працювати лише з командами у європейських офісах, готові частину роботи тепер передавати й колегам в Україні. По-третє, приходять нові клієнти.

Днями я говорив із новою очільницею асоціації ІТ Ukraine і вона також дає позитивний прогноз: незважаючи на всі негаразди тепер — у майбутньому в індустрії великі перспективи. Хоча якщо не на загал, то досить багато людей скептичні у своїх оцінках. Що ви скажете?

Я український оптиміст. Цьому є цілком аргументоване пояснення.

В України є велика кількість фахівців різних спеціальностей. Це дає нам дві точки для зростання.

1. Економіка циклічна і глобальні проблеми, які відобразилися на Україні, в певний момент закінчаться. А це означає, що бізнес знову почне інвестувати й українські компанії зможуть на цьому заробити.
2. Війна в Україні закінчиться і компанії, які через безпекові фактори боялися сюди заходити останні два роки, зʼявляться. 

Я напевно хотів би взяти ширше. Ми говоримо не лише про безпекові питання, а і про те, як уряд і країна працює на залучення цих компаній. За останні кілька місяців бачили феноменальні історії боротьби цілих країн за те, щоб великі міжнародні компанії відкривали свої офіси та центри розробки в них. Та ж Польща і величезний офіс Intel, зараз вони борються за TSMC. Чи зможемо ми тут бути конкурентами?

Я відповім про індустрію, у якій сам працюю — це сервісний бізнес. По-перше, побудувати завод і відкрити сервісну компанію — вже різні історії. Наш приклад не потребує значних капіталовкладень, тісної співпраці з державою тощо. Тому з цим вже легше. Великий інвестор, котрий захоче в Україну, не отримує тих ризиків, як той, хто прагне побудувати завод.

По-друге, це людський ресурс. Так швидко зібрати великі команди фахівців, як в Україні, не можна ніде у Європі. Це наша конкурентна перевага. Хтось скаже, що багато джунів — це проблема зараз, але насправді — це потенціал для зростання в майбутньому.

Давайте тоді повертатися до нашої реальності. Скільки людей у вас заброньовано?

Зараз це 10 людей — це точкове бронювання штатних працівників, ми діємо згідно з єдиними правилами на ринку.

А що з тимчасовим виїздом?

Зараз ми маємо доступ до механізму, за яким є квота на виїзд. Два тижні — кожний квартал. Нам не потрібно, щоб усі 2650 фахівців могли виїздити. Це певна категорія людей, яка їздить у відрядження до клієнтів, на конференції. Зараз такий формат для нас працює.

Чи долучилися ви до «Дія City», та як оцінюєте режим?

Наша оцінка — позитивна.

Справа в тому, що тим, хто знаходиться поза контекстом ІТ-бізнесу в Україні та історією співпраці з ФОП, важко зрозуміти цей формат роботи.

Новий режим прозорий, зрозумілий для іноземних інвесторів та партнерів: їм як мінімум ясно, як і на яких умовах працюють команди. Механізм прозорий, його легше пояснювати та показувати.

У нашому випадку в «Дія City» зареєстрована окрема компанія, там зараз понад 50 людей і цифра зростає. Історія добровільна, фахівці самі вирішують, переходити туди чи ні. Зізнаюсь, спочатку було нелегко: люди чекали підвоху, не розуміли, навіщо новий режим, якщо й так все працювало. Нашою метою було пояснити, як усе влаштовано, і це насправді було найбільшою складністю. Зараз, коли всі побачили, що ніяких підводних каменів немає, відбувається поступова міграція.

Цьогоріч також була скасована пільга на ПДВ для ІТ-галузі. Як ви на це відреагували?

Зміни не є настільки радикальними, щоб ми були змушені якось переглядати нашу бізнес-модель.

Які б основні проблеми ви виділили для української ІТ-індустрії зараз?

Наша ціль як бізнесу — залучити більше клієнтів. І це наш ключовий виклик нині, адже потенційні клієнти сприймають Україну такою, якою її транслюють у світі: концентровані драматичні події, тривоги, обстріли. Так, все це є, але водночас життя триває. Ми з вами сидимо в офісі, де є світло та звʼязок, можемо випити кави чи замовити їжу. В офісах працюють люди, на вулиці відкриті заклади. Коли буде тривога, усі знають, як діяти, куди сховатись. Усі служби на місцях. Країна працює.

І знаєте, мої колеги з інших регіонів дуже дивуються, коли на дзвінку я нормально виглядаю, у чистій свіжій сорочці, очі не сіпаються, усі при задачах.

Тому основний виклик — розповідати ринку назовні, що в Україні надійно розміщувати замовлення, що ми можемо їх виконати в межах бажаних часових рамок і з потрібною якістю. Таланти є, інфраструктура є. Тому, коли хтось питає, як допомогти Україні, ми прямо кажемо: заводьте сюди бізнес, приносьте замовлення. Ми не про філантропію — ми про ринок, який хоче й може працювати. Ми маємо свої переваги і просимо, щоб їх більше підсвічували. Зі свого боку, отримавши роботу, ми зможемо більше і краще допомагати Збройним Силам.

Насамкінець: що з вакансіями у вас?

Зараз відкрито приблизно 50 позицій, здебільшого рівня Senior. Зʼявляються нові проєкти, нові специфічні технології, нові ролі, багато в AI. Найми йдуть, тому ми постійно в пошуку людей.