СВІТЛІ ГОЛОВИ ЛUDCТВА

«Якось я був у Львові, в кав’ярні. Пішов у туалет. А мені назустріч виходить жінка, питає: «Ви Дмитро Машталір? Я вас бачила на ютубі». Тоді я і зрозумів, що, мабуть, все роблю правильно. 

Зараз у нас з партнером маркетингова агенція « Ціль». Якщо коротко пояснити, що ми робимо, то ми переносимо фізичний товар клієнта в інтернет. І він там успішно продається на ринках, де скупчується багато продавців. Ми робимо так, щоб цей товар був найзрозумілішим, найпривабливішим, найцікавішим за ціною. Щоб він розташовувався на гарних місцях і був помітним. 

Після повномасштабного вторгнення ми почали працювати вже з початку березня. Конкуренти закривалися, а ми навпаки вирішили не гальмувати, а додати газу. Багато хто з клієнтів нарешті зрозумів необхідність онлайн-продажів. Ми тестували різні гіпотези того, що можемо запропонувати ринку. І вже у квітні почали стрімко зростати. 

Мене надихає, що під час війни ми змогли створити віртуальний офіс, де працює шістдесят фахівців. Колись я вважав, що підприємець — це найважливіша професія у світі. Нині я думаю, що людина має бути щасливою на своєму місці. Вона може бути художником, робітником на заводі, бібліотекарем. Головне — це відчувати свободу і гармонійно розвиватися у всіх сферах життя. 

Я асоціююся зараз перш за все з маркетплейсами. Але персонально себе бачу у майбутньому як підприємця, що працює з digital, з фокусом на продажах, маркетингу, пошуку блакитного океану. Я цікавлюся венчурними інвестиціями. З часом хочу мати стартап-студію, яка допоможе реалізовуватися інноваційним проєктам. 

Коли ми створювали агенцію, ми з партнером одразу об'єдналися на рівні цінностей і розуміння місії. Для мене погана стратегія, коли є пиріг і треба шматок пирога відкусити собі. Цей пиріг, навпаки, треба розширювати, щоб вистачило всім. Важливо позитивно вплинути на молоде покоління, яке ще не заангажоване — зарядити його правильною мотивацією. На це ми витрачаємо 10% нашого чистого прибутку. 

Я створив благодійний проєкт «МініБі — бібліотека для підлітків». Ми купуємо не тільки художню літературу, але й книги з підприємництва, лідерства, психології і відправляємо їх до шкіл у невеличких містечках, де мешкає менш як 10 000 людей. Я пам’ятаю, як особисто на мене свого часу вплинула трилогія Драйзера — «Фінансист», «Титан», «Стоїк». Я хочу, щоб з українських старшокласників виростали нові підприємці та розбудовували нашу країну. 

‍Здається, я був сімнадцятим, хто приєднався до Ukrainian Digital Community — буквально в перший же день. І відтоді я насолоджуюся всім, що відбувається там всередині. Засновники, підбір учасників, ментори, чат-бот — це моя велика та безумовна любов. 

Найбільше подобається чат із власниками агенцій. Це неймовірна можливість познайомитися з кращими людьми, які на ринку України зараз є лідерами. Тут я можу отримати відповідь на будь-яке робоче питання або швидко знайти підрядника, який виконає найскладніше завдання. 

Ми постійно спілкуємося з ЛUDCТВОМ у межах спільноти. І я зараз не бачу взагалі жодної відмінності між українським digital і закордонним. В нас абсолютно суперякісні спеціалісти. 

‍Разом з UDC ми мусимо зробити те, що вже здійснило українське IT — заявити про себе. Щоб вся планета знала: українська digital-сфера — це топ. 

Я кайфую, коли читаю біографію прем’єр-міністра Ізраїлю Шимона Переса або книгу сінгапурського лідера Лі Кван Ю «Із третього світу в перший». Ці люди змогли. Вони прийняли важке рішення трансформуватися в невизначений час і змінювати власну країну. Це і є задачею нашого покоління — взяти на себе відповідальність за те, що Україна зможе запропонувати світові. І тоді ми обов’язково досягнемо успіху».

«Всі, коли чують моє прізвище, думають що Ло — це якійсь сценічний псевдонім. А річ у тім, що мій чоловік — українець в’єтнамського походження. Ло з в'єтнамської означає «пічка». І я цим фактом користуюся під час нетворкінгу, щоб мене краще запам’ятовували. Все логічно: я Марія Ло, займаюся email-маркетингом, ми прогріваємо ваших клієнтів нашими розсилками. 

Я обрала напрямок email-маркетингу, щоб відокремити себе на ринку digital-спеціалістів в Україні. Можна сказати, це унікальний фах. До власної агенції я йшла багато років. Сьогодні ми називаємося Emailix та активно розвиваємося. Зазвичай, клієнтів у сферах e-commerce, FinTech та Healthcare ми знаходимо через UpWork. За співвідношенням у нас десь до 40% — англомовні партнери, і ми прагнемо цей показник лише збільшувати. Решта — переважно ті українці, що працюють на Захід. Ми хочемо бути чоботарями з чоботами. Тож у наших планах активно просувати самих себе через розсилку листів. 

Коли розпочалася війна, комунікація з нашими клієнтами змінилася. Умовно кажучи, вони розділилися на два табори. Перші нас дуже жаліли і постійно співчували. Цікаво, що саме з такими партнерство якось не складалося, а проєкти не закривалися. Інші ж — навпаки. «Україна»? «Супер, погнали»! І саме такий підхід мені імпонує: коли не дивляться звідки ти, а звертають увагу виключно на твої професійні навички. 

‍Українці — креативні! І європейці, і американці це визнають. Клієнти з США нам часто кажуть, що на їхньому ринку всі звикли діяти за шаблоном: CtrlC+CtrlV. А ми підходимо до своєї роботи з душею. 

‍Завжди шукаємо правильний гачок. Має бути чітке та лаконічне повідомлення. І обов’язково заклик до дії. 

‍Ми націлені на результат, довготривалу співпрацю і стабільний ріст кожного проєкту. Тому, щоб бути максимально ефективними в email-маркетингу, ми приділяємо велику увагу не тільки дизайну і сторітелінгу, але й стратегії. Іноді бувають кумедні випадки. Одного разу помилково відправили пропозицію від бренда косметики не вдень, а вночі. І виявилося, що так відгуків більше. З’ясувалася, що ядро нашої цільової — домогосподарки. Протягом дня вони у клопотах, а коли діти засинають — настає їхній час для себе. 

‍Дуже важливо відчувати менталітет і культурні нюанси закордонних споживачів. Тому в моїй команді завжди є носії англійської, для яких вона рідна. Це стало принципом після одного факапу. На розпродаж під час Чорної п’ятниці ми створили промокод «GoBlack» без жодної зайвої думки. Але виявилося, що він сприймається як расистський. Ми вчасно все замінили, але деякі клієнти такого не пробачають. Було прикро, але це стало нам добрим уроком. 

‍Я переконана, що суспільство розвивають саме люди. Ukrainian Digital Community — одна з рушійних сил. Разом — ми дійсно ЛUDCТВО. 

Перш за все, я вдячна UDC за те, що поради спільноти допомогли мені прийняти рішення про правильне партнерство. Ріст команди без цього був би неможливим. Друга перевага — це ті колеги, що вже пройшли той шлях, яким зараз крокую я. Їхній досвід, яким вони сердечно діляться — безцінний. Третє — це освітні матеріали, завдяки яким я стверджуюся як спеціаліст. Четверте — нові ліди. Можу вже сказати, через контакт з UDC ми підписали контракт з одним великим клієнтом. 

‍UDC — це любов. Вона проявляється через щиру цікавість однієї людини до іншої. Якщо цю якість свідомо культивувати, ми як суспільство зможемо вийти з негативного сценарію. Я вірю, саме любов українців одне до одного, взаємна підтримка бізнесу виведуть Україну на новий світовий рівень».

«Мене звати Олександр Александров. Мені подобається моє ім’я — в ньому є повторне звернення. У digital це називається retention. Навряд чи мої батьки були в курсі цього. Але якби в мене була змога повернутися на десятиліття назад, то напевно я би сам себе так назвав. 

Сьогодні я співзасновник і СЕО агенції Performance Marketing & Drive Promo з Кропивницького. Я люблю Кропивницький за те, що це невелике місто. Тут всі одне одного знають, і я можу бути у своїй сфері найкращим. Тут народилися мої діти. 

Ми спеціалізуємося на PPC — це сфера digital, яка допомагає показати клієнтам переваги певних продуктів та сервісів. І коли ви відкриваєте Google і шукаєте, що купити, то, скоріше за все, на першому екрані побачите результати роботи моєї або моїх колег. PPC відрізняється від SEO тим, що за короткий проміжок часу можна отримати швидкі результати і при цьому якісно виміряти їх за допомогою вебаналітики. 

Зараз мій портфель клієнтів складається так: 5% з нашого міста, 20% з усієї України та 75% з-за кордону. Я особливо пишаюся тим, що ми два роки співпрацювали із міжнародною компанією Philips, напряму вели роботу з їхнім амстердамським офісом. Якщо порівняти клієнтів з Кропивницького та клієнтів з Амстердама, то клієнти з Кропивницького більш вимогливі, а в клієнтів з Амстердама більше коштів. Великий міжнародний бізнес сміливіший у прийнятті рішень. Шкода, іноземцям ніколи не вдається повністю проговорити назву мого міста Kropyvnytskyi. Ба більше, моє ім’я їм також тяжко дається. 

24 лютого поділило наше життя на «до» та «після». Нашій компанії вдалося вжити швидких та точних дій, тому що права на помилку тоді не було. Нині ми повернулися на довоєнні об'єми. І навіть частка закордонних проєктів збільшилася у порівнянні з українськими. У мене є певна стратегія розвитку. Вона полягає в тому, що я хочу масштабуватися в кількості проєктів та в кількості працівників. Ми задумаємося над тим, щоб в майбутньому потенційно розширити офіси на інші міста України та інші країни світу. Про Ukrainian Digital Community я дізнався з фейсбука. Я одразу підписався на сторінку, а наступного дня став учасником.

Можу охарактеризувати UDC як найкращу спільноту digital-спеціалістів України, яка об'єднала загальною ідеєю всіх людей, незалежно від того, чи це фрілансер-початківець або мастодонт з двадцятирічним досвідом і командою за сотню працівників. 

Основна цінність у тому, що ти можеш вільно ставити питання будь-кому в UDC і отримати відповідь. Чужий досвід дає поштовх до мого саморозвитку. Я завжди намагаюся застосувати нові знання для бізнесу, спроєктувати їх на власне агентство. Ми освоїли більше процесів, а нашій роботі додалося системності. Цього літа у Києві відбувся великий інтернет-форум. UDC організували там обід та вечерю знайомств. І хоча більшість ЛUDCТВА я бачив у реальному житті вперше, в мене було абсолютне відчуття, що це мої друзі й ми давно знайомі. 

На мою думку, після перемоги в Україні стане легше жити. Повернуться великі закордонні гравці ринку. Це залучить додаткової інвестиції в нашу країну та стане поштовхом для розвитку різних сфер економіки, зокрема, digital. 

‍Ми є популярними виконавцями. Про нас знають і про нас говорять. Україна обов’язково переможе, бо в нас немає іншого шляху».

«Це було десь на п’ятий місяць війни з початку повномасштабного вторгнення. Минулі місяці були дуже важкими, я завершила роботу у бізнес-клубі й взяла час на перезавантаження. В один із днів мені зателефонував Антон Перетяка і сказав: «Мирослава, привіт! Не хочеш допомогти нам створити потужну українську digital-спільноту»?

З 24 лютого ми всі працювали інформаційно. Всі робили те, що уміли. Ми створювали сайти, банери, ролики, просували це в інтернеті, щоб світ дізнався про український спротив. Ми працювали на адреналіні. Було настільки міцне відчуття єднання, що ми не могли просто так це лишити. Ми зрозуміли, що разом ми сила. Українці — це потужна нація, а наші digital-спеціалісти дуже креативні й потрібно продовжити їхнє єднання у вже професійній спільноті. Так і народилася ідея Ukrainian Digital Community.

Заснували проєкт ми троє: я, Антон Перетяка та Євген Кудрявченко. В Антона — десять років досвіду в digital, в Євгена Кудрявченка — п’ятнадцять, і його напевне знає пів України. У мене на той час був п’ятирічний багаж в нетворкінгу, в організації і розвитку спільнот. Пазл склався. Я настільки повірила в проєкт, що в мене не було навіть гадки, що це не злетить.

‍Ми одразу вирішили, що було б непогано залучитися підтримкою таких українських мастодонтів маркетингу, як Андрій Федорів, Олександр Колб, Артем Бородатюк. Їх всі знають, до них дослухаються, вони є лідерами думок. І вони радо погодилися нас підтримати! Після презентації до нас приєдналося десь пів сотні людей, а ми пішли далі. Почали запрошувати до виступу в нас фаундерів українських компаній, які відомі всьому світові: Reface, Reply, Readdle, Preply.

Ми далі собі три місяці, щоб зрозуміти, чи працює ініціатива. 

‍До зими 2022-го, завдяки UDC, ми змогли задонатити з підписок пів мільйона гривень благодійному фонду UNITED24. Ми почали отримувати натхненні відгуки від учасників. Завдяки спільноті створювалися партнерства між учасниками, залучалися проєкти з-за кордону, відкривалися нові агенції. Десятки й десятки людей нам казали спасибі. І ми зрозуміли — це воно, 100% воно.

‍Сьогодні Ukrainian Digital Community — це повноцінний продукт, за який ти оплачуєш підписку. Ми не освітній заклад, в нас немає навчання як такого. Всі наші зустрічі, які проводяться всередині, спрямовані виключно на обмін досвідом. Учасники та запрошені спікери доповідають про власні практичні кейси. І саме таким чином поширюються професійні знання.

‍Багато хто думає, що спільнота це про зустрічі, але це омана. Спільнота це — ЛUDCТВО. Лише разом люди здатні розв’язати будь-яку задачу. Люди — це зв'язки та нові можливості. Люди — це підтримка. ‍

‍Кажуть, ти можеш до будь-кого в цьому світі дотягнутися за п'ять рукостискань. Ukrainian Digital Community значно скорочує цей шлях.

‍Я раніше розвивалася в наймі, але до кожного проєкту відносилася, як до свого. Маю юридичну освіту, і колись навіть хотіла бути суддею. Я мріяла, щоб світ ставав більш справедливим. Я ніколи не забуваю про це, коли модерую простір всередині спільноти. Ми завжди намагаємося дізнатися точку зору кожного. Нам вкрай важливі правильні цінності. Через не дотримання їх ми, на жаль, тричі позбавляли членства учасників.

Додам, всередині UDC заборонена будь-яка реклама, тут не можна продавати себе. Ми робимо презентацію нових учасників, і кожен має право відповідати на запит про свої послуги. Але точно не впарювати. Ми турбуємось про персональний простір кожного і хочемо відгородитися від спаму та інформаційного шуму.

Війна висвітлила надзвичайні здібності українців, їхні позитивні якості. Кожен з нас сьогодні визначає те, якою буде Україна в майбутньому. Одна із задач Ukrainian Digital Community — зменшити комплекс меншовартості українців у світі. Ми маємо ствердитися на глобальному рівні. І я бачу, що ми вже цього досягаємо. І я знаю, яка у цьому роль UDC. І саме від цього мені тепліше».