Як працюватиме міжнародний Реєстр збитків у «Дії» та як їх відшкодовуватимуть людям – бліц зі співзасновником Strimco

2 квітня, запрацював перший етап міжнародного Реєстру збитків в «Дії». Люди, чию нерухомість пошкодили чи знищили росіяни, вже можуть подати заявки на відшкодування. А пізніше реєстр мають розширити та дозволити фіксації вимушеного переміщення, шкоди життю, здоровʼю, тортури та сексуальне насильство. 

Команда Strimco була одними з тих, хто створювали сервіс. Саме реєстр репарацій з усіх проєктів раніше в інтерв’ю для AIN.UA виділив один з найвідоміших спеціалістів в українському GovTech та співзасновник компанії Роман Ланський.

У бліц-інтерв’ю він розповів про всі складнощі роботи із таким проєктом та як працюватиме відшкодування.

Як Strimco долучилися до роботи над міжнародним Реєстром збитків?

До України звернулися Рада Європи. Вони створили спеціальну організацію Register of Damage for Ukraine (RoD) для обліку збитків. У неї була задача – запустити перший прототип швидше, щоб показати результат. 

З одного боку, їхній фокус – громадяни України, з іншого боку вони хотіли швидкий запуск на основі наявних рішень. Тож вони прийшли до українського уряду і сказали: давайте, ми будемо робити свої реєстри, свої сервіси. Але весь напрям взаємодії з громадянами зробимо в «Дії». 

Координатором проєкту від уряду визначили Мін’юст. Але їм потрібні були «руки» для швидкого R&D (research and development) та написання вимог до проєкту. Тож на допомогу прийшов донорський проєкт TAPAS, який запросив нас взяти участь в тендері. Тендер виграли та й почали роботу.

(Від редакції: детальніше про створення міжнародного Реєстру збитків на політичному рівні читайте тут).

Які були складнощі в роботі над проєктом?

Все почалося активно в жовтні, коли прийшли до реальних розмов із Радою Європи та командою RoD. Ми почали з написання техвимог, тому що задача стояла приблизно така: ніхто не знає, що робити з репараціями, але всі розуміють, що вони потрібні. «Тому, будь ласка, придумайте, що робити. І зробіть так, щоб воно швидко злетіло». 

Перший місяць був суперактивний в плані аналізу бізнес-вимог і брейншторму, щоби зрозуміти, як же ми швидко можемо запуститись. Тому що репарації –  юридично дуже складна terra incognita. Тут не можна зробити простеньку, довільну формочку. Треба працювати згідно з купою різних міжнародних норм, документів, заяв тощо. А будь-які збори великих документів – це складно і довго.

Загалом, первинне бажання у RoD було збирати докази не щодо знищенної нерухомості, а щодо шкоди людям – те, що Мінцифра згадала як наступний етап. Бо у RoD ключовий принцип роботи – віктимоцентричність. Тобто, увага на потребах і правах постраждалих.

Щоб зробити таке швидко, треба мати подібний реєстр на національному рівні, який можна було б використати. Відповідно до законодавства, його має розробити Мінсоцполітики, але цей проєкт повільно рухався.

Нашому проєкту дуже сильно згодилася національна програма «єВідновлення», яка досить давно працює. Там «під капотом» стоїть складний реєстр пошкодженого, зруйнованого майна, який далі буде сильно розширюватись. Туди внесуть ще збитки інфраструктури та інших речей. 

Тому перший запуск пішов щодо нерухомості через те, що в цій категорії вже є потужна цифрова інфраструктура (у тому числі в Дії) і її можна було запустити для міжнародного реєстру відносно швидко.

Тут є такий трикутник: реєстр пошкодженого, зруйнованого майна, «Дія» як фронт для громадянина, і міжнародний Реєстр. Тобто коли людина подає заяву, підтягується купа даних з РПЗН (національний реєстр), щоб можна було подати в міжнародний.

Для чого це зроблено: держава, на жаль, відшкодовує далеко не все. Тому можна податися і туди, і туди, щоб потім з репараційних коштів могли довідшкодувати. Або якщо із якихось причин людина не хоче подаватись на національну програму – податись тільки в міжнародний реєстр.

Чим відрізняється національний реєстр від міжнародного?

У міжнародному Реєстрі супервідкриті двері. У тому плані, що вони готові приймати буквально все. Їхній підхід віктимоцентричності дозволяє, грубо кажучи, сфоткати свій будинок і написати: «Дайте мені мільйон доларів відшкодування». Оскільки у них ще не було розроблених процедур, вони могли б в теорії приймати будь-що.

Завдяки досвіду з РПЗМ, ми допомогли сформувати обмеження. Україна вже пройшла таку школу на національному рівні. Ми знаємо, які дані та документи дозволяють обґрунтувати і реально оцінити вартість зруйнованого житла.

Тому та робота, яку зробили TAPAS, Мінінфраструктури, Мінцифри по РПЗМу – це зараз базис для міжнародного Реєстру збитків. Вони дуже багато в чому орієнтуються на те, яке рішення побудовано у нас. 

Як росіяни відшкодовуватимуть збитки?

Поки міжнародний реєстр – це сховище даних, яке RoD вже хочуть починати накопичувати. Це треба для того, щоб зрозуміти: скільки цьому «міжнародному колектору» треба відсудити коштів. Вони досі ще працюють над самим механізмом відшкодування. Але розуміють, що чим швидше почнуть збирати дані, тим краще.

Насправді ніхто не знає, як воно буде відшкодовуватися та яким буде пріоритет виплат. Але моя гіпотеза: варто спробувати податися швидше, щоб, можливо, першими отримати відшкодування, коли зʼявлять кошти.

Скоріш за все, буде два механізми «вибивання» грошей з росії. Перший – це прямі репарації після завершення війни. Другий – заморожені російські активи. Перш за все в Європі, бо це Рада Європи, але в тому числі може бути й в інших країнах. Бо зараз точаться багато дискусій, як їх використовувати.

Ймовірніше, раніше будуть гроші саме з другого механізму. І ось як може допомогти міжнародний реєстр.

Росія вже пробує блокувати використання заморожених коштів: в суди подавати тощо. А після закінчення війни у нас продовжиться боротьба в дипломатичному та в економічному полі. Росіяни можуть казати, що нічого нам не винні, або винні, але набагато менше. Тому чим якісніша доказова база, тим більший шанс ці гроші з них отримати.

Складні механізми по репараціях та збору інформації треба для того, аби далі можна було аргументовано дипломатично з них вибивати гроші після завершення війни.

Коли буде розширення з фіксуванням шкоди людям і в чому складність його запуску?

Крім розробки, яка зараз запустилася, паралельно ми виграли тендер з розробки концепції взагалі всієї екосистеми. І там насправді дуже багато категорій, і вони супер складні. Тому що збитків зазнали і громадяни, і бізнеси, і держава. Вони бувають в категоріях від здоров’я до культурних і екологічних збитків.

Майно відносно легко оцінити. Значно важче, наприклад, оцінити збитки екології: знищений, екопарк чи наслідки підірваної дамби. Тому, щоб можна було виставити аргументований чек, який потім реалістично було збити з росіян, треба якось порахувати. А війна триває й збитків постійно стає ж більше.

Скоріш за все, це буде два принципи:

• заявничий, як зараз для майна, й він буде явно основний для більшості категорій;
• обліковий: коли держава зібрала дані про щось і прозвітувала про це. Наприклад: збитки екології завдані на ось скільки, ось вам сто тисяч документів, які це аргументують.

Для усіх екосистема реєстрів та рішень буде вибудовуватись на національному та міжнародному рівнях, гадаю, років два-три. Це дуже об’ємна робота.

Загалом запустити міжнародний і національний реєстри (ще й зв’язати їх між собою) – непроста айтішна задача, але ще складніша з організаційного і юридичного боків. Тут купа бюрократичних нюансів: їх в державі багато, а на міжнародному рівні просто капець. Бо треба різні договори підписувати, протоколи безпеки тощо.

Тому усі хотіли взяти максимально маленький скоуп на перший запуск. Зараз ми вже цю школу пройшли, буде трошки легше видавати наступні категорії збитків після майна. Але навіть по майну ми ж зробили лише невеликий фрагмент, тому зараз проєктуємо для RoD розширення нерухомості. 

Тут є багато всього, що ми не покрили. Це, наприклад, подача заяв через контрагентів, чи якщо пошкоджений багатоквартирний будинок та йде спільна подача. Або якщо у будинку чи квартири кілька власників. Це може бути готово десь через 3-4 місяці, якщо не зміниться пріоритет.

Паралельно ми ведемо роботу з проєктування реєстру для шкоди здоров’ю громадян. І чесно кажучи, тут важко сказати терміни. Може бути два сценарії. Якщо Мінсоцполітики встигне зробити національний реєстр, і на його базі буде вже міжнародний (як зараз по РПЗМ), то тоді це потребує десь пів року часу.

Якщо ж вони не встигнуть, то в Європі можуть ухвалити рішення, щоб подавалися одразу на міжнародний реєстр, і це дуже погано. На жаль, у Мінсоцполітики іноді проєкти довго рухаються, тому такі шанси є.

Тоді можуть вирішити запускатись без національного реєстру. Тут максимально «аджайловий-аджайл», бо все дуже сильно залежить від політичної складової й пріоритети приймаються на політичному рівні, тому іноді все може розвертатись на 180 градусів.

У такій складній взаємодії: реєстр в «Дії» – національний реєстр – міжнародний, навіть дрібний Change request (запит на зміну) у два нових поля буде релізитись довго: місяць, а то й два.  

У чому особливість міжнародного Реєстру збитків?

Хочеться похвалити наш національний рівень. Я працюю з багатьма відомствами, і за пів року пройти весь цей шлях – це прям супершвидко. Розробка тривала два-три місяці, в основному це все була організаційна робота. 

Можливо це перший прецедент, щоб з національного застосунку можна було подавати заяви в якісь міжнародні історії. У нас точно вперше, але не знаю, чи в перше в Європі та світі. 

Є реальна ймовірність ці гроші вибити. Є вже приклад Ірако-Кувейтської війни (йдеться про вторгнення Іраку в Кувейт, яке почалося 2 серпня 1990 року). Вона зараз найбільший орієнтир з точки зору юридичних механізмів. Адже там як раз репарації вийшло отримати, але це був дуже довгий процес. Виплата останніх репарацій закінчилася у січні 2022 року, а війна була в 90-х.

Тому ця робота зі збору даних суперважлива. Знову ж таки, якщо ми не встигнемо назбирати нормальну і якісну аргументовану базу – про суттєві репарації зможемо забути, незалежно від результатів війни. Це буде дуже велика боротьба за справедливі відшкодування.