У 2023-2024 роках український підприємець і голова правління Petcube Ярослав Ажнюк запустив три нових проєкти: «Крємлєграм», який досліджує небезпеки месенджера Telegram; «Четвертий закон» з розробки модулів автономності для роботизованих систем; Odd Systems — із виробництва FPV-квадрокоптерів. І якщо про перший нам відомо доволі багато, то про особливості роботи інших двох підприємець досі говорить не надто часто.
Ми поспілкувалися з Ажнюком про всі його проєкти, яка зараз існує потреба в FPV-дронах і як їх посилюють модулі автономності, чому автономні роботизовані системи — це майбутнє та навіщо блокувати Telegram в Україні.
Ярославе, окресліть всі проєкти, якими нині безпосередньо займаєтеся.
Зараз я майже цілодобово займаюся компанією «Четвертий закон», яка робить модулі автономності для роботизованих систем. Передусім для FPV-дронів. Наше завдання — зробити такі дрони повністю автономними.
А так я підприємець. У мене є низка бізнесів, які я колись заснував, вони продовжують працювати під лідерством інших людей, з якими я час від часу синхронізуюсь, про це я іноді пишу в соцмережах. Також у мене є низка громадських ініціатив, наприклад: «Крємлєграм», Spend with Ukraine, чи ініціатива з додавання України до гри «Цивілізація».
Роботи достатньо. Однак десь годин 70 на тиждень наразі йде саме на «Четвертий закон». Також я заснував компанію Odd Systems, вона також дуже актуальна у військовий час. Нею опікується найнятий менеджмент, однак я займаюся нею і сам щонайменше чотири години на тиждень.
Про «Четвертий закон» нам наразі відомо геть небагато. Розкажіть, де знайшли початкове фінансування для компанії?
За останній місяць ми залучили певні інвестиції, але загалом від початку цей бізнес фінансується мною. Наша співпраця з інвесторами важлива не лише у фінансовому вимірі, але й з погляду експертизи, зв’язків і досвіду, яким вони можуть поділитися.
Чи можете ви озвучити цих інвесторів і суми?
Оскільки йдеться про Україну та технології, пов’язані з дронами, тут інший рівень міркувань щодо медійності. Дещо може нашкодити. Тому ми не можемо це озвучувати, однак процеси йдуть.
Тоді можете більше розповісти про модулі автономності, які ви робите в «Четвертому законі»? Як вони працюють?
FPV-дрони іноді доставляють дуже важливі вантажі, і цьому періодично можуть заважати радіоперешкоди. Іноді вантаж треба доставити кудись за лісом чи горою, через що з’являється радіотінь. Тут виникає потреба в так званому «дольоті останньої милі», коли пілот знає, куди треба доставити вантаж, однак не може прямо туди підлетіти, адже зникає радіозв’язок. Є системи, які дозволяють зафіксувати точку, на яку потрібно доставити вантаж і на певному етапі польоту передати контроль бортовому комп’ютеру. Це і є системи «доставки останньої милі». Саме їх ми виробляємо й передаємо клієнтам.
Далі вже йдеться про те, щоби розбити всі завдання, які виконують пілоти, на складові й автоматизувати якомога більше з них. Наприклад, пошук місця доставки або навігація у зворотному напрямку польоту на 10–20 км, а згодом — повернення на базу (або ж ні). Є завдання, під час яких потрібна синхронна робота кількох дронів. Це все потребує автономності, над якою ми працюємо.
Ми працюємо саме з FPV-коптерами, адже наразі це фактично наймасовіша роботизована платформа у світі. Вони конкурують хіба із пилососами. Так само, як свого часу ПК чи телефон, FPV-дрони стають платформою, для якої можна розробляти низку цікавих рішень.
Зараз треба приділяти велику кількість уваги FPV-дронам, — особливо звертаюся до талановитих інженерів, — і загалом роботизованим системам, оскільки я певен, що за кілька десятків років ми побачимо багато галузей людської активності, які будуть повністю змінені автономними роботами.
Це пов’язано з двома технологічними мегатрендами. Перший — розвиток напівпровідників, які стали достатньо малими, потужними та енергоефективними. Другий — розвиток нейронних мереж і технологій, які зараз називають штучним інтелектом. Ще 20 років тому ШІ називали геть інші технології. Саме на їхньому перетині — автономна робототехніка. Певен, що згодом завдяки їй зміняться такі багатотрильйонні галузі, як транспорт чи сільське господарство. Так само, як колись завдяки інтернету змінився доступ до інформації.
Зараз же для України ця тема надзвичайно важлива з погляду збільшення нашої обороноздатності. Тому важливо, аби якнайбільше інженерів і підприємців приділяли їй належну увагу, плануючи не лише найближче майбутнє, а на десятки років уперед. Роботизовані автономні технології в найближчі десятки років також вплинуть і на обороноздатність західного світу, а також — на нашу та світову економіку. Із цих міркувань я ними й займаюся.
Тобто наразі «Четвертий закон» працює саме на обороноздатність України, однак згодом ви плануєте і виходи на нові світові ринки, і на цивільні напрями?
Однозначно.
А ви вже починали роботу в цьому напрямі?
Наразі ми вже маємо пілотну інтеграцію з компанією-виробником FPV-дронів зі США. Вони надзвичайно раді їй, і ми разом постачатимемо продукти.
Паралельно з модулями автономності ви також займаєтеся виготовленням FPV-дронів у Odd Systems. Де знайшли фінансування на цей проєкт?
Із власних заощаджень.
Чи працюють «Четвертий закон» та Odd Systems «у парі»? Чи можуть ваші клієнти отримати дрони з уже встановленими модулями автономності?
Так, ми дуже тісно працюємо разом. Є такий варіант, однак також окремо продаємо самі модулі автономності та навіть ліцензії іншим клієнтам.
Чи ваші дрони та модулі вже використовуються безпосередньо за прямим призначенням? Чи співпрацюєте щодо цього з державою?
Так. Ми також тісно співпрацюємо із Brave1 та представниками різних державних структур. Із цим усе добре. Компанії ще доволі молоді, однак швидко дали потужний результат, який покращується ледь не щодня. Зараз у нас великий фокус на масштабування. Як і для інших, наразі актуальним є рішення щодо бронювання співробітників, але, схоже, це в процесі розвʼязання, думаю, скоро це станеться.
Можете порадити щось підприємцям-початківцям для виходу на ринок defense-tech? Із чого почати?
Якщо в людини є класна розробка, то це вже хороший початок. Але загалом я вважаю, що головними рисами для підприємців є допитливість і наполегливість. Якщо ви українець із підприємницьким чи інженерним талантом, поставте собі просте запитання: що ви говоритимете дітям через 15, 20, 30 років про те, чим ви займалися у 2024-му? Зробіть так, щоб ви говорили про ці часи з гордістю.
Українська спільнота, що сфокусована на оборонних технологіях, відкрита, велика та насичена ресурсами. Тут можна швидко знайти однодумців і зорієнтуватися. Крім того, саме ця галузь нині затребувана не лише в Україні, але й у світі. Тому це створює щось на кшталт поля тяжіння, під яке вигинається матерія світу.
Насправді, якщо ви робите щось дійсно цінне, ви знайдете на це гроші, однодумців і способи реалізації. Критична річ, на яку варто звернути увагу підприємцям – говорити з кінцевими користувачами. Це необхідно незалежно від галузі, але особливо — в оборонних технологіях. На жаль, я бачу, що цього спілкування багато кому бракує.
Також буває, що зібралися два інженери, яким бракує продуктового менеджера, людини, яка говоритиме з користувачами і продумуватиме, як саме виріб застосовується, який має мати вигляд, те, що є між технологією і кінцевим користувачем. Трапляється, що продакт та інженери є, а немає підприємця. Так не вдасться побудувати стійкий бізнес. Якщо серед вас немає підприємця, знайдіть партнера, який має досвід у галузі й допоможе. Трапляються підприємці, які не розуміють, що їхня робота — це не на рік-два для України, а на десятиліття для всього світу.
Коли є все це — ви зможете залучити ресурси необхідного калібру, кошти та спеціалістів. Із цього буде й користь для української обороноздатності зараз, і масштабні можливості потім.
Загрози для нас як нації нікуди не зникнуть. Тому нам потрібно дивитися вперед. Дивіться, вивчайте, читайте. Говоріть із людьми. Усе вийде.
Перейдімо до іншого вашого проєкту, «Крємлєграму». Як я зрозуміла, він почався суто як волонтерський? Чи були в нього вкладені якісь кошти?
Жодних коштів у «Крємлєграм» не вкладали. Це радше проєкт розслідувальної журналістики, який розпочався із чатика в Signal, де група людей досліджувала та обговорювала зв’язки Telegram із кремлем. Так пізніше й виникла назва проєкту.
Загалом можна сказати, що «Крємлєграм» почався з моїх колонок для «Української правди» і Kyiv Independent. Далі вдалося зібрати більше однодумців серед айтівців, журналістів, блогерів, представників держструктур тощо. І вже минулої осені з’явився окремий сайт.
Упродовж останніх кількох місяців ми намагаємося формалізувати «Крємлєграм». З’явилося кілька людей, які системно цим займаються, а сам проєкт очолив Назар Токар. Нещодавно ми запустили BuyMeACoffee і Patreon. Також працюємо над залученням донорських коштів, щоби взяти на фултайм кількох журналістів-розслідувачів, готувати матеріали більш системно. Також працюватимемо з міжнародними партнерами, аби в Україні швидше з’явилися альтернативи Telegram. Ну і щоб доносити до міжнародних партнерів, влади та громадян усі ризики «троянського коня», яким є Telegram у кишені 70 % українців.
Як, на вашу думку, змінюється ставлення до Telegram у суспільстві? Наскільки радикальними та швидкими ці зміни є?
Безумовно, ми можемо бачити зміни ставлення в Україні за останні рік-півтора. Я би сказав, у бік більшої обреженості до Telegram. Однак ця швидкість однозначно недостатня, враховуючи війну й масштаб ризиків цього месенджера. Можна просто уявити, що майже в кожного українця в телефоні стоїть прослуховування. От про такі масштаби ризику йдеться.
Звісно, ми не можемо точно знати, якого рівня доступ до застосунку є в росії. Але якщо він є, то ворог робив би все для того, щоб його захистити. На жаль, Telegram став для нас системоутворювальним фактором комунікацій, як колись «ПриватБанк» для банківської системи. Від нього доволі складно відмовитися.
Наразі низка важливих активностей здійснюється саме у Telegram: від новин до зборів на дрони та офіційної державної комунікації. Тому не можна просто різко рубати й заблокувати весь Telegram, це було би доволі складно й недоцільно, а також мало би небажані руйнівні ефекти.
Однак перехід до альтернативних платформ усе одно рухається занадто повільно, навіть попри заяви від ГУР та СБУ про ризики Telegram. Крім того, небезпеки виникають у двох площинах. Перша — площина соціального медіа та власне каналу поширення інформації, де відсутня модерація контенту, а отже часто поширюються фейки, пропаганда та маніпуляція.
Друга — Telegram як медіа, засіб комунікації. Усі повідомлення зберігаються на серверах і не зашифровані двостороннім шифруванням. Отже, в нас немає жодної можливості довести, що цю інформацію хтось не читає чи не читатиме в майбутньому. Ми не бачимо масштабного осуду застосунку від держави.
Наступним логічним кроком були би публічні заяви інфлюенсерів і представників влади, які використовують Telegram, та поступовий перехід до інших платформ. Наприклад, можна не закривати канали одразу, але давати новини в інших соцмережах на 10 хвилин раніше.
Але навіть попри таке повільне реагування все частіше люди відмовляються від Telegram і роблять це публічно. Довіра до нього знижується. І ця тенденція тільки збільшуватиметься. Питання в тому, як це прискорити. Якщо німці змогли відмовитися від російської нафти, українці точно зможуть відмовитися від російського Telegram.
Як гадаєте, чи може зрештою йтися про законодавче обмеження чи заборону?
Безумовно. Так само, як і заборона «Однокласників» чи «Вконтактє» була абсолютно правильною з погляду нацбезпеки. Думаю, це чекає і на Telegram. Однак це має бути грамотна та послідовна державна політика зі зменшення залежності українців від соціальної мережі, яка створена росіянами, контролюється росіянами та вважається росіянами своєю. Це як у анекдоті про качку: виглядає як качка, ходить як качка, крякає як качка. То, можливо, це все ж російський інструмент?
